Сторінка музичного керівника
ВПЛИВ МУЗИКОТЕРАПІЇ НА ЛЮДСЬКИЙ ОРГАНІЗМ
Кожен завжди хоче бути здоровим, фізично сильним, творчо активним. Люди давно помітили багатогранний вплив мистецтва на життя та здоров’я, тож неодноразово зверталися до нього у найскрутніших ситуаціях. І мистецтво допомагало їм, повертало сили та душевну рівновагу. Такі можливості мистецтва не випадковість — вони лежать у самій його природі. можливо, мистецтво й було створено для того, щоб не тільки приносити людині естетичну радість, а й допомагати їй, захищати від усього того, що заважає по-справжньому жити.
На чому ж заснована така велич мистецтва? Поряд із загальновідомими властивостями, слід згадати його здібність породжувати особливе психо-енергетичне поле, що транслює позитивну енергію творців слухачам і глядачам. Ця енергетика здатна зцілити людину та повернути до життя, стимулювати її інтелект і чинити психологічну допомогу, вселяти надію та зміцнювати впевненість.
Кожен вид мистецтва діє на людину по-різному. Сьогодні поговоримо про музику. Про її сутність говорив П. Чайковський: «Мета музики — збудити духовне хвилювання. Жодне інше мистецтво не пробуджує настільки підвищеним чином благородні почуття в серці людини». З ним погоджується відомий український педагог В. Сухомлинський: «Завдяки музиці в людині пробуджується уявлення про підвищене, величне, прекрасне не тільки в навколишньому світі, айв самому собі». Безумовно, у цих висловлюваннях видатні люди мали на увазі класичну, тогочасну «серйозну» музику, джаз, класичний рок, гітарні пісні, фольклорну музику, естрадну музику у виконанні професійних колективів, наприклад оркестрів під керівництвом П. Моріа, Дж. Ласта, Ф. Пурселя та багато інших.
Учені провели дослідження в одній з підмосковних музичних шкіл, де застосовують музичну терапію. Школярі одностайно відповіли, що на уроках математики їм хотілося б слухати музику Й. Баха. Думка дітей підтверджується й дослідженнями, які свідчать, що твори Й. Баха прояснюють мозок, а музика В. Моцарта ще й розвиває розумові здібності.
Крім цього, стимулює творче мислення і помагає генерувати нові ідеї музика О. Скрябіна, Ф. Шопена, С. Прокоф'єва. До речі, фортепіанна музика С. Прокоф'єва, на примаж, налаштовує на високоінтелектуальний лад. у голову приходять несподівані ідеї, навмь пов'язані з космосом.
Прослуховування у великому обсязі музики «поета фортепіано» Ф. Шопена значно збільшує гнучкість мислення. Як повідомляє журнал Nature німецькі фахівці радять зранку слухати твори В. Моцарта, Ф. Гайдна або А. Вівальді. Якщо ви мало знайомі з класикою, почніть свій день з Е. Преслі «Jailhouse».
А ось прасувати білизну або робити хатню роботу спробуйте під легкі й динамічні композиції Дайани Росс, прибирати в оселі— під швидкий ритм, наприклад, «Танцю із шаблями» А. Хачатуряна. Цікаво, що цей твір надає людині творчий імпульс і навіть здатний підвищувати сексуальний тонус. У цьому дусі й гарна музика Дж. Гершвіна.
Учені багатьох країн пропонують нам невеличку «музичну аптечку»:
1. Зняти стрес допоможе романтична музика Ф. Шуберта, Р. Шумана, П. Чайковського, Ф. Ліста.
2. Втішають, заспокоюють, наповнюють мужністю твори Л. Бетховена.
3. Допомагають від алкоголізму й куріння разом в гіпнозом і голкорефлексотерапією «Аве Марія» Ф. Шуберта, «Місячна соната» Л. Бетховена, «Лебідь» К. Сен-Санса, «Метелиця» Г. Свиридова.
4. Лікує від неврозів і роздратованості бадьора музика П. Чайковського, О. Пахмутової і М. Таривердієва.
5. Виразка шлунку й дванадцятиперстної кишки зникає завдяки прослуховуванню «Вальсу квітів» з балету П. Чайковського «Спляча красуня» і мелодійної музиви В. Моцарта.
6. Якщо ви втомилися, слухайте музику Луї Армстронга, Дюка Еллінгтона, Елвіса Преслі.
7. У разі синдрому хронічної втоми слухайте «Ранок» Е. Гріга, «Світанок над Москвою-рікою» (фрагмент з опери М. Мусоргського «Хованщина»), романс «Вечірній дзвін», мотив пісні «Російське поле», «Пори року» П. Чайковського, музику Й. Брамса.
8. Повне розслаблення ви можете отримати від «Вальсу» Д. Шостаковича зі старого кінофільму «Овід», оркестру Ф. Пурселя, мелодії Ф. Лея з кінофільму «Чоловік та жінка», романсу Г.Свиридова з музичних ілюстрацій до повісті О. Пушкіна «Метелиця».
9. Нормалізує кров'яний тиск і серцеву діяльність «Весільний марш» Ф. Мендельсона.
10. Заспокоять у гніві «Картинки з виставки» М. Мусоргського.
11. Позбавляє головного білю і мігрені прослухо-вування відомого «Полонезу» М. Огінського, мелодій К. Глюка, «Гуморесок» А. Дворжака, «Весняної пісні» Ф. Мендельсона, музики Дж. Гершвіна.
12. Нормалізує сон і роботу мозку сюїта «Пер Гюнт» Е. Гріга.
13. Від депресії допомагає «Хабанера» з опери Ж. Бі-зе «Кармен», «Турецьке рондо» В. Моцарта, «Тріумфальний марш» з опери «Аїда» Дж. Верді, а ось ноктюрни Ф. Шопена можуть викликати депресію.
14. Для поліпшення апетиту рекомендують слухати музику «Бітлз» і фортепіанні концерти Ф. Ліста.
15. Зміцнюють імунну систему людини, за версією му-зикотерапевтів, співання хором «Реквієму» В. Моцарта.
16. Тонізує полонез М. Огінського, «Чардаш» В. Мон-ті, музика з кінофільму «Шербургські парасольки» М. Леграна і хороший джаз або рок-н-рол.
Медики, досліджуючи можливості музикотерапії, зазначають, що музика діє вибірково — залежно не тільки від її характеру, а й від інструмента, на якому її виконують. Такі старовинні інструменти, як орган, флейта, скрипка, дуже гарно діють на мозок людини. Мабуть, не випадково, скрипка — найулюбленіший інструмент інтелектуалів, зокрема відомого вченого А. Ейнштейна, літературного героя Шерлока Холмса та інших.
Вивчаючи вплив музичних інструментів на людину, вчені дійшли висновку, що найсильніше на людину впливає органна музика: вона приводить усі мозкові структури в стан резонансу. Крім того:
1. Печінка позитивно реагує на дерев'яні духові інструменти — гобой, кларнет.
2. Роботу кровоносних судин поліпшує кларнет.
3. За наявності серцевих хвороб найбільш ефективними є струнні (скрипка, віолончель).
4. На легені та бронхи позитивно впливає флейта.
5. У разі радикулітів і невритів дуже ефективна труба (саме за цих недугів гру на ній застосовував знаменитий античний лікар Ескулап).
6. На сечостатеву систему позитивно впливає звук саксофона.
Щоб правильно дібрати музично-терапевтичний засіб, важливо знати улюблений жанр, який найбільш подобається і зрозумілий: фольклорна, популярна, естрадна, джазова, камерна, оперна, симфонічна музика. Єдине, з чим треба бути обережними, так це рок. Виявляється, прослуховування і виконання тяжкого року руйнує організм. Прослуховування такої музики викликає виділення так званих стрес-гормонів, які знищують значну частину інформації, що зберігалася в мозку. Подібну музику фахівці називають «музикою-вбивцею».
Отже, слухайте класику! Вона нагадає про любов і підтримає в біді, навчить захоплюватися красою людської душі і величчю природи, відкриє невідомі сторони могутнього світу мистецтва, що приносить радість, здоров'я і насолоду.
Свято - це особливий стан душі, емоційний радісний підйом, викликаний переживаннями будь-яких урочистої події. У житті людини тісно переплітається особисте і суспільне. Свята, пов'язані з історією країни, з її віковими традиціями, обрядами, звичаями дозволяють людині усвідомити свою єдність з усім народом. Календар свят змінюється, як змінюється історія Вітчизни. Незмінними залишаються традиційні християнські свята, інтерес до яких в даний час значно зріс. І це не проста цікавість. Знання витоків вітчизняної культури, традицій і звичаїв свого народу, допоможе зрозуміти історію своєї країни, долю поколінь.
Свято завжди виконує важливі суспільні функції, має глибокий сенс, у ньому людина відчуває себе особистістю, членом колективу. Прояв всіх форм і видів культури будь-якого колективу, починаючи від прийнятих форм поведінки, кінчаючи, демонстрацією нарядів і виконанням традиційних обрядів йде через свято. Очевидно, що кожне свято несе в собі функціональне навантаження: виховну; інформаційну; розвиваючу; естетичну; міжособистісну.
Дитяче свято - важлива частина життя дитини, це радісна подія, яка дозволяє розслабитися, здригнутися, забутися, а часом і просто відпочити від буднів. І вже майже афоризмом стали слова:" Без свят не буває дитинства! Свята духовно збагачують дитини, розширюють його знання про навколишній світ, допомагають відновлювати старі і добрі традиції, об'єднують і спонукають до творчості. Займаючись його підготовкою, педагоги, вихователі, батьки повинні в першу чергу орієнтуватися на інтереси кожної конкретної дитини і групи дітей, для яких і готується це свято. І головний критерій добору матеріалу тут - видовищність, яскравість і веселість.
Свято - це прекрасна ситуація для активізації мови, її комунікативної функції. Свято - це мовна середовище, яка так необхідна дітям. Свято розкриває багатющі можливості всебічного розвитку дитини.
Дитина з перших років життя неусвідомлено тягнеться до всього яскравого і привабливому, радіє блискучим іграшкам, барвистим квітам і предметам. Все це викликає у нього почуття задоволення, зацікавленість. Слово красивий рано входить у життя дітей. З першого року життя вони чують пісню, казку, розглядають картинки; одночасно з дійсністю мистецтво стає джерелом їх радісних переживань. У процесі естетичного виховання у них відбувається перехід від несвідома відгуку на все яскраве, красиве до свідомого сприйняття прекрасного.
Естетичне сприйняття дійсності має свої особливості. Основним для нього є чуттєва форма речей - їх колір, форма, звук. Тому його розвиток вимагає великої сенсорної культури.
Краса сприймається дитиною як єдність форми і змісту. Форма виражається в сукупності звуків, фарб, ліній. Однак сприйняття стає естетичним тільки тоді, коли воно емоційно забарвлене, пов'язане з певним ставленням до нього.
Естетичне сприйняття нерозривно пов'язане з почуттями, переживаннями. Особливістю естетичних почуттів є безкорислива радість, світле душевне хвилювання, що виникає від зустрічі з прекрасним.
Вихователь повинен вести дитину від сприйняття краси, емоційного відгуку на неї до розуміння, формуванню естетичних уявлень, суджень, оцінок. Це робота кропітка, вимагає від педагога вміння систематично, ненав'язливо пронизувати життя дитини красою, всіляко облагороджувати його оточення.
Свята - це радість спілкування, радість творчості і співтворчості, радість самовираження, радість розкріпачення і взаємозбагачення.
У будь-якому святі присутні різноманітні види мистецтва: література, музика, живопис, театр, пантоміма. Таким чином, свято є синтезом практично всіх видів мистецтв. А широке використання їх коштів в роботі з дітьми зі зниженим слухом дозволяє розширити кругозір, сформувати погляди і норми поведінки дитини, розвинути його творчі здібності. У різноманітних видах діяльності проявляються нахили, формуються певні вміння і навички. На святі діти не тільки говорять, але танцюють, співають, малюють. Діти вчаться підпорядковувати свої рухи ритму музики, розрізняти музичні темпи, відбивати в рухах, іграх, супроводжуючи промовою.
Святкова атмосфера, краса оформлення приміщення, костюмів, добре підібраний репертуар, барвистість виступів дітей - все це важливі фактори естетичного виховання.
Участь дітей у співі, іграх, хороводах, плясках зміцнює і розвиває дитячий організм, покращує координацію рухів. Підготовка до свят і розваг здійснюється планомірно і систематично, не порушуючи загального ритму життя дитячого саду. Якщо вихователь добре знає дітей, їхні інтереси, індивідуальні особливості, він уміє кожен день перебування дітей у дитячому садку зробити для них радісним і змістовним.
В основі кожного свята, розваги лежить певна ідея, яка повинна бути донесена до кожної дитини. Ця ідея повинна проходити через весь зміст свята, розкриттю її служать пісні, вірші, музика, танці, хороводи, інсценівки, художнє оформлення.
Ідея свята буде донесена до кожної дитини, якщо вона розкривається на доступному дітям художньому матеріалі, з урахуванням їх вікових та індивідуальних особливостей. Це досягається насамперед ретельним підбором репертуару (віршів, пісень, танців і т.д.) для дітей кожної вікової групи, рекомендованим Програмою виховання в дитячому садку. При цьому враховуються вже наявний у дітей репертуар, рівень розвитку їх вокальних і рухових навичок, інтереси. Нарешті, говорячи про доступність свята, слід пам'ятати і про час його проведення. У дітей молодших і середніх груп стомлюваність настає набагато раніше, ніж у старших дошкільників. Малюки здатні сприйняти набагато менша кількість віршів, пісень і т.д. Тому тривалість свята для них не повинна перевищувати 20-30 хв. Для старших дошкільників тривалість його збільшується до 45-55 хв. і репертуар стає набагато багатше і різноманітніше.
Естетичне виховання - найважливіша сторона виховання дитини. Воно сприяє збагаченню чуттєвого досвіду, емоційної сфери особистості, впливає на пізнання моральної сторони дійсності (відомо, що для дошкільника поняття красивий і добрий майже ідентичні), підвищує і пізнавальну активність, навіть впливає на фізичний розвиток. Результатом естетичного виховання є естетичний розвиток.
Важливо, щоб робота вихователя будувалася на науковій основі і проводилася за певною програмою, що враховує сучасний рівень розвитку різних видів мистецтва, з дотриманням принципу поступовості, послідовного ускладнення вимог, диференційованого підходу до знань і вмінь дітей різних віків.
Естетичне виховання тісно пов'язане з сучасністю і багато в чому визначається нею. Естетичне виховання дійсності передбачає близькість до життя, прагнення перетворити навколишній світ, суспільство, природу, предметне середовище.
Бажано, щоб в програмі свята гармонійно поєднувалися різні види мистецтв, колективне і індивідуальне виконання. Доповнюючи один одного у вирішенні однієї теми, вони збільшують силу емоційного впливу на дітей, в той же час кожне з них робить свій особливий вплив на дитину. Враховуючи порівняно швидку стомлюваність і збудливість дітей, необхідно правильно чергувати різні види їх художньої діяльності.
Свято несе радість всім дітям. Тому важливо, щоб кожна дитина брала у ньому посильну участь.
Для дітей дошкільного віку характерна потреба в неодноразовому повторенні добре знайомих пісень, хороводів, танців, що вони роблять з особливим задоволенням і виразністю. Тому в програму свята треба обов'язково включити значну частину такого матеріалу, внісши до нього деякі зміни (варіанти, інше оформлення хороводу, ігри тощо).
Ласкаво просимо на дитяче свято до нас!
І з правилами ознайомитися ми пропонуємо Вам.
Ми в музичному залі раді бачити всіх
Завжди звучать тут пісні , дитячий сміх.
І щоб свято було спокійніше , веселіше.
Не треба брати з собою грудних дітей.
Втомляться , будуть плакати, і кричати.
Недобре артистів засмучувати.
В день свята ви постарайтеся раніше встат.
Щоб на ранок в дитсадок не запізнитися.
Щоб Ваша дочка чи ваш син
Костюм надіти спокійно зміг.
А ось фотоапарат чи камеру візьміть,
І обов'язково все свято зніміть.
А що ж можна ? Запитаєте ви нас!
Ми дуже просимо, дорогі, Вас,
Оплесками підтримувати дітей.
Щоб артисти стали сміливішими.
А якщо вже довелося вам запізнитися
То постарайтеся нікому не заважати.
Ви між номерами паузу дочекайтеся
Пройдіть в зал і біля дверей сідайте .
І не забудьте зняти пальто і шапки.
Зніміть чоботи, одягніть тапки,
А краще туфлі на високих підборах .
Щоб всі навколо сказали: « Ах ! »
Ще хочемо, друзі, вам запропонувати
Свої таланти в залі проявити.
Читати вірші, співати песень, танцювати.
Жартувати, на сцені роль зіграти.
Танцюйте, співайте, веселіться з нами
І знайте, чекаємо завжди ми зустрічей приємних з вами!
Для українського народу патріотизм був і є найбільшою національною цінністю, тому серед патріотичних завдань, що стоять перед освітянами, є виховання свідомого громадянина – патріота своєї держави. Проблема формування національної свідомості кожної дитячої особистості нині набуває особливої значущості.
Проблема громадянина – патріота давня, як світ. Вона повстала перед людством тоді, коли виникла перша держава. Патріотичне виховання створює певні передумови громадянської поведінки. Любов до Вітчизни починається з любові до своєї Малої Батьківщини – місця, де людина народилася.
До основних завдань патріотичного виховання дошкільнят належать:
- формування любові до рідного краю;
- формування духовно – моральних взаємин;
- формування любові до культурної спадщини свого народу;
- виховання любові та поваги до своїх національних особливостей;
- виховання почуття власної гідності, як представників свого народу;
- толерантне ставлення до представників інших національностей.
Дошкільний вік, як період становлення особистості, має свої потенціальні можливості для формування вищих моральних почуттів, до яких і відноситься почуття патріотизму. Якщо патріотизм – це почуття відданості, відповідальності приязні і т.д. до своєї Батьківщини, то дитину ще в дошкільному віці необхідно навчити бути прив’язною до чого-небудь, бути відповідальною в її малих справах, вчинках.
Дошкільний період найбільш сприятливий для емоційно – психологічного впливу на дитину, для якого характерні найбільша здатність до навчання, податливість педагогічним впливам, сила і глибина вражень, дитячі образи сприймання дуже яскраві і сильні і тому залишаються в пам’яті надовго, а іноді і на все життя. Тому справжніх патріотів своєї Батьківщини найкраще виховувати з дитинства і цей процес формується з дошкільного віку вихованням любові до своєї Батьківщини.
Патріотичне почуття за своєю природою багатогранне, воно об’єднує в собі всі сторони розвитку особистості: моральний, трудовий, розумовий, естетичний, фізичний і передбачає вплив на кожну зі сторін для отримання єдиного результату.
Для патріотичного виховання дошкільнят важливо правильно визначити віковий етап, на якому стає можливим активне формування у дітей патріотичних почуттів. Найсприятливішим для початку систематичного патріотичного виховання є середній дошкільний вік, коли особливо активізується інтерес дитини до соціуму, суспільних явищ. Пізнаючи традиції, народну мудрість, народну творчість (пісні, казки, прислів’я, приказки, ігри ) діти поступово отримують більш – менш цілісні уявлення про своєрідність українського народу. Серед засобів національного виховання у музичній діяльності використовуємо твори українського фольклору (забавлянки, мирилки колискові, колядки, хороводні ігри та таночки).
Музичний фольклор – це народна музично-поетична творчість, частина народної спадщини минулого.
Український дитячий музичний фольклор – це найцікавіший, доступний, багатофункціональний матеріал для виховання дітей дошкільного віку, сутність якого полягає в наданні дитині перших відомостей про оточуюче середовище, передачі суспільних моральних цінностей і культури свого народу через прості форми фольклорного матеріалу.
Велику роль в моральному, патріотичному і культурному вихованні дошкільнят грають заняття в дитячому садочку.
Через музичні заняття, розваги, свята ми виховуємо любов до своєї країни, до рідного дому, до дитячого садка, рідної вулиці, до свого міста, любов і повагу до українського народу.
Великі можливості морально – патріотичного впливу полягають в народній музиці. Тому, залучаючи дітей до музичної спадщини свого народу, ми виховуємо в них почуття патріотизму. Найбільш природним для дошкільнят є музично-естетичне виховання на етнонаціональній основі. Це пов’язано з тим, що особлива мова українського дитячого музичного фольклору, зокрема українських народних музичних казок та казок з музичними вставками, багата на світ почуттів, переживань, настроїв, думок людини допомагає дітям емоційно проявлятися, вивчити рідну мову, культуру та звичаї свого народу.
Народні казки та казки-пісні – словесно-поетичні або музично-поетичні твори, в яких навколишній світ розкривається за допомогою фантастичних образів і тварин. Твори цього жанру із дорослого фольклорного середовища ввійшли в дитяче світосприймання і стали цілком дитячим фольклором.
Казки є жанром художньої народної прози: епічні оповідання алегоричного, повчально-пізнавального, чарівно-фантастичного, героїчного або побутового змісту з установкою на вигадку.
Українська народна казка – одна з найяскравіших сторінок української народної історії, невичерпний світ фантазії, гумору, народної мудрості. Драматизація казок дає змогу дітям оволодіти соціальними функціями, стосунками та мовою, як головним засобом спілкування. Казка розвиває уяву, формує емоційну, моральну, інтелектуальну сфери дитини, а в драматизація, де діти можуть грати ролі, рухатися, як в рухливих іграх, вдосконалюється дитячий організм, що сприяє фізичному розвитку дошкільнят.
Українські народні казки закликають дітей бути добрими, щирими, лагідними. З раннього дитинства дорослі розповідають дітям, що казки «Коза-дереза», «Козел та Баран», «Гуси-Лебеді», «Як лисиця вчилася літати», «Півник і Курочка», «Теремок», «Рукавичка», «Кіт і лисиця», «Кривенька качечка», «Пан Коцький», «Лисиця й Журавель», «Лисиця і Заєць», «Лисиця і рак», «Ведмідь і Лисиця», «Курочка Ряба», «Колобок» та багато інших, є українським фольклором, українським духовним історичним надбанням давніх українців.
Казки поділяються на такі основні групи: казки про тварин, героїко-фантастичні (чарівні) та побутові (соціально-побутові).
Казки про тварин – це спостереження людини над життям природи і передача взаємин між тваринами і птахами. В алегоричній формі казки про тварин висвітлюють суспільні явища, побут людей. Це найдавніші казки, в яких помітні сліди різних епох. Найвідомішими українськими народними казками про тварин є: «Курочка Ряба», «Рукавичка», «Колобок», «Коза-дереза», «Півник і двоє мишенят», «Котик і Півник», «Солом’яний бичок”, «Пан Коцький» та інші.
Чарівні казки – також дуже давні, в них герой-богатир перемагає різноманітні сили зла. Відомими українськими народними казками цієї групи є: «Івасик-Телесик», «Кривенька качечка», «Котигорошко», «Дивна сопілка», «Яйце-райце», «Царівна Жаба», «Летючий корабель», «Козак Мамарига» та ін.
Побутові казки мають оптимістичне спрямування, закликають до боротьби за справедливість, утвердження добра. Найвідомішими побутовими казками є: «Язиката Хвеська», «Семиліточка», «Дідова дочка й бабина дочка», «Названий батько», «Правда і кривда» та ін.
Найдавнішу фольклорну верству у українській народній творчості представляють казки з пісенними вставками. Усім нам з дитинства відома пісня «Івасику-Телесику, приплинь, приплинь до бережка», колискова «Люлі-люлі, Телесику» та пісня-примовка «Гуси, гуси, гусенята» з української народної казки «Івасик-Телесик».
А ще відомі нам з дитинства пісенька Колобка «Я по засіку метений, я на яйцях печений» з однойменної казки; пісня Котика «Ой у лиски, в лиски новий двір» із казки «Котик і Півник»; пісня Кози «Я Коза-дереза, з-під бока луплена, за три копи куплена» із української народної казки «Коза-дереза» та пісня диких качок «Он де наша діва, он де наша Іва!» із казки «Кривенька качечка».
Пісні-казки – це музично-поетичні твори, в яких навколишній світ розкривається за допомогою фантастичних образів і тварин. Герої цього жанру жнуть, молотять, косять, прядуть, пасуть худобу, тобто працюють, приваблюючи дитячу увагу до основного змісту життя людини – праці.
Як найбільший пласт дитячого фольклору, пісні-казки з часом стають піснями, які діти самі співають для однолітків або дорослих.
Тематика пісень-казок найчастіше жартівлива, а головними її персонажами є тварини, серед яких – півники, курочка з відром, Омелечко, миші, коза, котик, зайчик, гуси, сорока, жабки та ін..
Найвідомішими зразками українських народних дитячих пісень-казок є «Два півники», «Бім бом, дзелень бом», «Веселі гуси», «Танцювали миші по бабиній хижі», «Ой зібралась звірина з цілої громади», «Козуню-любуню, пристань до мене», «Сімейка» та ін..
Найпоказовішою піснею-казкою, в якій звірі злагоджено й дружно працюють і допомагають собі співами й таночками, є українська народна пісня «Два півники». Всім відому з дитинства забавлянки «Сорока-ворона» можна вважати також піснею-казкою. Її тематика пов’язана з працею і винагородою героїв за результати їхньої роботи.
Спорідненими з музичними казками за музично-стильовими ознаками є небилиці. Вони найменш представлені в українському дитячому музичному фольклорі та є своєрідними музичними іграми, а для дитини гра – це її життя. Ситуації в цих піснях комічні. Зумисне відхилені від норм, а тому викликають у дітей веселий настрій. У грі дитина засвоює правильну модель поведінки, підвищує загальну культуру, ознайомлюється з дитячою літературою, музикою, обрядами та традиціями нашого народу.
Українські народні небилиці є праісторією життя наших предків-прапрадідів, що характеризує далеке минуле, первісну народно-музичну українську культуру. Як стародавня народна творчість і самобутній фольклор, небилиці мають надзвичайну цінність у виховному процесі з дошкільнятами і заслуговують на збереження.
Найпоказовішими є небилиці «Ой, гоп, дини-дини», «Танцювала риба з раком», «Я вам, люди, заспіваю ні сеї, ні тої», «Чи ви чули, Тодосію, про таку чудасію», «Ходить гарбуз по городу», «Ой сороки-білобоки», «Ішла коза по-під ліс».
Чи задумувались ми над тим, чому не вмирають народні пісні. А безсмертні вони тому, що в них живе, не вмирає сам народ, його мудрість, віра і незгасаюче працелюбство. Українські н6ародні пісні впродовж віків були і залишаються чарівними провідниками доброти та милосердя, яких сьогодні так болісно не вистачає у людських взаєминах. Створені за сивої давнини, пісні передавалися із уст в уста, змальовуючи фольклорний портрет тієї місцевості, де вони співались.
Українська народна пісня – це історія народу-трудівника, народу-воїна, що цілі віки бився за свою свободу, що цілі віки витрачав усю свою силу, свою кров своє життя на виявлення своїх здібностей, на збереження своєї гідності.
Хто не був зачарований українською піснею? Хто не згадує її, як своє чисте, прозоре дитинство, свою горду юність, своє бажання бути красивим і ніжнім, сильним і хоробрим, коханим. Найчастіше використовуємо у своїй роботі такі українські народні пісні як: «Грицю, Грицю до роботи», «Іде, іде дід, дід», «Гоп- гоп чики, чики», «Піду в садочок, нарву квіточок», «Налетіли журавлі», «Добрий вечір зайчику, куди йдеш?», «Женчичок-бренчичок вилітає», «Ой там на горі січ іде», «Козак од’їжджає» та ін..
Яка мати не співала над колискою дитини. Це перша пісня, яку дитина чує від найближчої і найдорожчої для нього людини – її матері. І функція цього простого співу, що йде від самого серця – далеко не лише просте заколисування. Співаючи колискову, мати висловлює найзаповітнішу мрію, сподівання, бажаючи дитині довгого щасливого життя, передає їй найважливіші культурні коди. Поки діти чують колискову від своїх матерів, народ має надію і надалі зберегти свою ідентичність. «Котику сіренький», «Ой спи дитя, колишу тя», «Ой ходить сон коло вікон» та інші колискові прийшли до нас з давніх давлень і співаються понині.
Для патріотичного виховання корисно використовувати народні ігри зі співом і рухом. Ці ігри розвивають інтерес до співу, пам’ять, почуття ритму і мелодії. В іграх такого плану діти вчаться передавати в русі художній образ, але найголовніше – через гру українська народна пісня входить в побут сім’ї, в якій виховується дошкільник. У народних іграх діти вчаться спілкуватися, долучаються до народних традицій, виявляють взаємовиручку, знайомляться з малими жанрами народної творчості.
Малі фольклорні жанри, що використовуються у сценаріях, -- народні пісні календарно-обрядового змісту, родинно-побутової тематики – завжди мають простий текст, динамічний сюжет, що легко і швидко запам’ятовується дітьми, тому такі пісні варто використовувати без обмеження, тільки з урахуванням тривалості свят або розваг.
В зимовий період, після Новорічних ранків, за народним календарем, починаємо готуватися до свята Різдва Христового. Діти з задоволенням виконують колядки, щедрівки, забавлянки – український музичний фольклор: «Добрий вечір, Тобі, пане господарю, радуйся», «Щедрий вечір, добрий вечір», « В полі, полі плужок ходить», «Де коза ходить», «Біг козелець з нових яселець», «Раз, два, три, чотири, козі дзвоника вчепили».
Навесні діти готуються до іншої розваги – зустрічі Весни. Вони співають українські народні пісні, веснянки, заклики, виконують рухи відповідно до тексту пісень: «Вийди, вийди сонечко», «Розійшлися хмарки, сонце глянуло», «Благослови мати весну закликати», «Ой весно, весно, що ти нам принесла», «Ми кривого танцю йдемо», «Дінь – динь», «Зробимо коло».
Пісня, спів і музика, часто нерозривна частина рухових забав та ігор, розвиває в дитині найкращі душевні прикмети. Діти з задоволенням виконують пісні-забавлянки: «У нашого Омелечка, невелика сімеєчка», «Іли кашку», «Катерина і Василь», «Ту-ру-ру, ту-ру-ру, варим кашку круту», «Куй куй ковалі, то великі то малі».
Дуже полюбляють дошкільнята українські народні пісні-ігри, які виконуються в жанрі хороводу: «Зайчику, зайчику», «Чижику. Чижику пташка маленький», «Мишка та кіт», «Мак», «Ой на горі льон», «Подоляночка», «Котилася торба», «А ми просо сіяли» та інші.
Особливу увагу слід приділяти українському народному фольклору за творами Т.Г. Шевченка, І. Франка, В. Верховинця, Л. Українки.
Спадщина В. Верховинця становить глибоко національне за своєю сутністю і виховне за змістом явище, що органічно поєднує педагогічну і мистецьку творчість. «Іди, іди дощику», «Диби – диби», «Труби Грицю», «Ой у полі жито сидить зайчик», «Ой летіла зозуленька», «Яструб і курчата», «Павлику равлику».
Український фольклор пов’язаний із народними традиціями своїм корінням сягає у минуле. Він збагачує знання дитини про минулі часи, збагачує дитяче мовлення образними висловами, епітетами.
Український народ належить до найпісенніших народів світу. У скарбниці його культурних надбань чільне місце займає пісня, що відображує визначні історичні події, героїчну боротьбу проти соціального і національного гноблення, розкриває глибину ліричної душі людини, її здоровий гумор, передає впевненість і надію на краще майбутнє.