Як розвивати мовлення дітей

за допомогою художніх творів

Наукові дослідження останніх років свідчать, що сучасні діти мають чимало проблем з розвитком мовлення: Постійно зростає кількість малюків, які до трьох років не розмовляють, а спілкуються за допомогою окремих вигуків і жестів. Як наслідок, у цих дітей виникають логопедичні проблеми: порушення звуковимови, нечітка дикція, їхнє мовлення є незрозумілим для оточуючих.

Чому діти не розмовляють?

Однією з причин цього явища є те, що батьки мало уваги приділяють розвитку мовлення дітей, мало спілкуються з ними і майже не читають їм.

Що робити?

Усім відомо, що малюки навчаються говорити, наслідуючи мовлення дорослих. Найкращі зразки для наслідування містять твори художньої літератури. Багаторазове повторення знайомих творів стимулює дитину до запам'ятовування, а надалі – до відтворення окремих слів, речень і навіть цілих текстів. Уже наприкінці першого року життя під час слухання добре знайомого твору малюк може повторювати за дорослим нескладні рухи, окремі вигуки і слова. Навіть якщо дитина ще не вимовляє слова, не припиняйте подібні заняття. Це означає, що малюкові потрібен час для кращого засвоєння цієї гри.

Що читати?

Для розвитку мовлення дітей кінця першого – початку другого років життя добирають невеликі за розміром віршовані та прозові твори – колискові, забавлянки, казки. Наприклад:

КОЗА

Кізонька рогата,
Сива, бородата!
Розкажи нам, де була?
Що ти їла, що пила?
Подружись із нами.
Та не бийсь рогами:
М-мме.

         (Марія Познанська)

ХОДИТЬ КІТ ПО ГОРІ

Ходить кіт по горі,
Носить сон в рукаві,
Всім дітям продає,
Василькові так дає.

 

Як читати дитині вірші?

1. Дорослий читає напам'ять вірш, супроводжуючи його відповідними діями з предметами. Наприклад:

ПІШОВ КОТИК У ЛІСОК, У ЛІСОК

Пішов котик у лісок, у лісок, (Дорослий показує дитині котика, який іде.)

Знайшов котик поясок, поясок, (Котик знаходить поясок.)

За люлечку прив'язав, прив'язав, (Прив'язує поясок до колиски.)

Та дитину покачав, покачав. (Котик колихає колиску з лялькою.)

Буде дитя міцно спати. (Дорослий з'єднує дві долоні під щокою і заплющує очі.)

Котик люльку колисати. (Котик колисає люльку з лялькою.)

Читаючи вірш, потрібно називати ім'я дитини.

2. Дорослий кілька разів читає вірш і повторює відповідні дії.

3. Наступного дня дорослий повторює вірш, а дитині пропонує виконувати дії з іграшками. Дорослий стимулює дитину до відтворення слів, що римуються: робить паузи, а малюк доповнює їх потрібними словами.

Пішов котик у лісок, у лісок,

Знайшов котик... (поясок, поясок),

За люлечку прив'язав, прив'язав

Та дитину... (покачав, покачав).

Буде дитя міцно спати,

Котик люльку... (колисати).

4. Коли дитина буде впевнено доповнювати рядки вірша, кількість пропущених слів потрібно поступово збільшувати:

Пішов котик у… (лісок, у лісок),

Найшов котик… (поясок, поясок),

За люлечку… (прив'язав, прив'язав)

Та дитину… (покачав, покачав).

Буде дитя міцно… (спати),

Котик люльку… (колисати).

Як розповідати дитині казки?

Розглянемо на прикладі казки «Курочка Ряба».

1. Дорослий розглядає з дитиною книгу «Курочка Ряба», показує і називає всіх персонажів.

2. Дорослий розповідає напам'ять казку, супроводжуючи показом іграшок або ілюстрацій, вміщених У книзі.

КУРОЧКА РЯБА

Жили собі дід та баба, була в них курочка Ряба. Знесла курочка яєчко.

Дід бив-бив – не розбив, баба била-била – не розбила.

Мишка бігла, хвостиком зачепила, яєчко покотилося упало та й розбилося.

Дід плаче, баба плаче, а курочка кудкудаче:

– Не плачте, діду, не плачте, бабо, я знесу вам яєчко, та не просте, а золоте.

3. Наступного дня дорослий повторює казку, а потім пропонує дитині показати на малюнках персонажів:

– Покажи, де баба. Покажи діда.

А це хто? (Показує на курочку, потім на мишку.)

А це що? (показує на яйце)

Яєчко покотилося і ... (Бух! Упало, розбилося).

Що робить дід? Він плаче. Покажи, як дід плаче (А-а-а.)

Що робить баба? Вона плаче. Покажи, як баба плаче. (А-а-а)

Далі дорослий закінчує казку сам.

4. Коли дитина добре засвоїть зміст казки, дорослий залучає її до спільного переказу:

Курочка Ряба

Жили собі дід та ... (баба), була в них курочка ... (Ряба). Знесла курочка ... (яєчко).

Дід бив-бив –  ... (не розбив), баба била-била – ... (не розбила).

Мишка бігла, хвостиком ... (зачепила), яєчко покотилося, упало та й ... (розбилося).

Дід ... (плаче), баба ... (плаче), а курочка кудкудаче:

– Не плачте, ... (діду), не плачте, ... (бабо), я знесу вам яєчко, та не просте, а ... (золоте).

У такий самий спосіб можна ознайомити дитину з українською народною казкою «Ріпка».