ЗАХИСТІТЬ МЕНЕ ВІД ЗЛА, БО Я ДИТИНИ ЩЕ МАЛА

( інформація щодо попередження насильства в сім’ї)

         Що ми зазвичай розуміємо під насильством?

Найчастіше тільки фізичне насильство ми вважаємо насильством. Нам навіть важко припустити, як часто ми демонструємо насильство або стаємо його жертвами.

Виявляється, насильство це ще й :

• Погрожування нанесення собі або іншому тілесних пошкоджень.
• Невиразні погрози типу : „Ти у мене дограєшся!”
• Погрози розійтися, забрати дітей, не давати грошей.
• Заподіяння шкоди домашнім тваринам (щоб „помститися” партнеру).
• Ламання та знищування особистих речей, використання лайливих слів.
• Принижування, ображання, постійне підкреслювання недоліків; критика думок, почуттів, дій.
• Контролювання, обмежування у спілкуванні, стеження, звинувачення у всіх проблемах.
• Заборона лягати спати або насильне пробудження; ігнорування.
• Поводження з ним/нею як з прислугою.

Насильством щодо дітей, крім цього, вважається:

• Нехтування дитиною, нехтування обов’язками стосовно дитини, недостатнє забезпечення дитини наглядом та опікою.
• Відсутність в сім’ї доброзичливої атмосфери (психологічне ізолювання).
• Втягування дитини у з’ясування стосунків між батьками і використання її з метою шантажу.
• Недостатнє задоволення потреб дитини в їжі, одязі, освіті, медичній допомозі, за умови, що батьки (опікуни) матеріально спроможні зробити це.
• Використання алкогольних напоїв (наркотиків) до межі втрати самоконтролю над діями.
• Нездатність забезпечити дитині необхідну підтримку, увагу, прихильність.

Не важко помітити, що все це не рідкість у наших сім’ях. Ми не розглядаємо це як щось особливе.  Так поводили себе наші батьки, батьки їхніх батьків. Така поведінка стала для нас звичною. І часто ми просто не замислюємося над тим, як це може впливати на нас самих і наших дітей. Коли виникає конфлікт, дорослі так часто захоплюються ним, що думають тільки про те, як би відстояти свою точку зору. Їм все одно, що відбувається в навколишньому світі. Діти, безумовно, не можуть бути сторонніми спостерігачами.

Діти бачать, чують та пам’ятають більше, ніж вважають дорослі. Нам здається, що дитина в цю хвилину не бере участь у конфлікті (захоплена грою, дивиться телевізор, знаходиться в іншій кімнаті тощо), але, насправді, діти завжди знають, коли їхні батьки сваряться.

Діти різного віку по-різному реагують, але на всіх дітей - навіть на немовлят – впливає домашнє насильство.

Будь-яке домашнє насильство, незалежно від того, направлено воно безпосередньо на дитину чи іншогочлена сім’ї – травмує дитину.

Як діти реагують, коли вони стають свідками насильства в сім’ї?

• Діти зазнають почуття провини, сорому і страху, як ніби вони відповідальні за насильство, яке їм доводиться спостерігати.
• Діти відчувають сум.
• Діти відчувають гнів, тому що вони неспроможні змінити те, що відбувається в сім’ї.

Як ці переживання відбиваються на поведінці дитини?

     Вони можуть:

• Реагувати надто агресивно, не визнавати авторитетів.
• Бути пасивним чи пригніченим, мати вигляд знервованих чи заляканих.
• Скаржитися на головний біль, біль у шлунку, постійне відчуття втоми та сонливість.

Які уроки може отримати дитина, що стикається з домашнім насильством?

• Насильство – це засіб розв’язання конфліктів або отримання бажаного.
• Негативні форми поведінки в суспільстві – найвпливовіші.
• Довіряти людям, а особливо дорослим – небезпечно.
• Свої почуття і потреби не можна виражати відкрито.

Дитина може вирости агресивною або забитою, що не вміє постояти за себе. Тому ми повинні частіше думати про те, кого ми хочемо виховати. Ми весь час повинні пам’ятати, що дитина – це наше дзеркало.

ПАМ’ЯТАЙТЕ!

•  По-справжньому допомогти дитині ви зможете лише тоді, коли ви допоможете також собі.
•  Припинити домашнє насильство у своєму домі можливо, навчившись поважати іншу думку, інші індивідуальні особливості, інший стиль поведінки.