Коцюк Х.Б.

 

 Чи замислювалися ви, де беруть витоки комплекс жертви або потреба агресії стосовно інших. Мало хто з батьків знає про булінг чи стикається з цим явищем в дитячому садку. Чому і як дитина дошкільного віку стає жертвою булінгу? Дізнайтеся, що означає цей термін, хто може спровокувати булінг в ДНЗ (ЗДО) та як змінюється поведінка дитини.

 

Булінг в ЗДО — міф чи реальність

 

Булінг (від англ. to bull — переслідувати) — свідома агресивна поведінка однієї дитини або групи дітей стосовно іншої. Булінг у ДНЗ (ЗДО) може проявлятися як тиск: психологічний, фізичний. Часто діти застосовують і фізичний, і психологічний тиск на жертву. Наприклад, образи, приниження, ігнорування, непоступливість, погрози, побиття під час ігор.

 

Проблеми жорстокого поводження в дитячому середовищі приділяється найпильніша увага. Прояви насильства в дитячому саду відрізняється від насильства в школі. У початковій школі це група дітей, в дошкільному закладі окремі діти. Дуже рідко група дітей, ще рідше, коли залучається весь дитячий сад. У дитячому садку при насильстві немає попередньої стадії обмірковування. Дошкільнята не усвідомлюють до кінця своїх дій. Відсутнє розуміння наслідків і почуття провини. Виправданням насильства є незначний проступок. Агресивна поведінка дітей розходиться з їх словами.Хто провокує булінг в дитсадку

 

 Булінг серед дітей дошкільного віку в ЗДО можуть спровокувати дорослі. Діти старшого дошкільного віку одразу сприймають ставлення авторитетних дорослих до інших і беруть це ставлення за зразок. Вони починають цькувати дитину чи дітей, якщо:

 

Педагог або помічник вихователя:

—   зневажливо ставиться до дитини, яка часто плаче або невпевнена в собі;

—   ігнорує скаргу дитини на те, що її образили однолітки;

—   глузує із зовнішнього вигляду дитини;

—   образливо висловлюється про дитину чи її батьків;

—   проявляє огиду щодо фізичної або фізіологічної особливостей дитини.

 

Батьки або члени сім’ї:

—   б'ють та ображають дитину вдома;

—   принижують дитину у присутності інших дітей;

—   проявляють сліпу любов та виконують усі забаганки дитини;

—   ставляться до своєї дитини як до неповноцінної особистості, жаліють (неповна родина, дитина хвора або має відхилення в розвитку).

 

Усі діти потребують підтримки дорослих — батьків, вихователів, практичного психолога та соціального педагога. Саме вони мають допомогти дітям налагодити партнерські взаємини з однолітками у групі.

 

 

Як міняється поведінка дитини під час булінгу в ЗДО

 

 

Дитина-жертва булінгу поводиться незвично. Якщо раніше вона охоче відвідувала дитячий садок, то тепер така дитина:

Вдома:

—   не хоче одягатися вранці;

—   шукає собі будь-яку справу вдома, аби не йти до дитячого садка;

—   просить батьків забрати її із дитячого садка раніше;

—   плаче, вигадує хворобу або в неї дійсно підвищується температура тіла, починають боліти голова, живіт – не контактує з однолітками у дворі;

—   грає наодинці.

В дитячому садку:

—   не бере участь у сюжетно-рольових та рухливих іграх, спільній самостійній художній діяльності тощо;

—   усамітнюється при будь-якій нагоді;

—   часто губить свої іграшки або речі;

—   бруднить чи псує одяг;

—   грає поламаними іграшками;

—   відмовляється на користь іншої дитини від головної ролі в театрілізації чи грі;

—   не має друзів у групі.

 

 

 

 

 

 

 

Що робити батькам

—   У першу чергу заспокойтесь, і тільки після цього починайте розмову з дитиною.

—   Дайте відчути, що ви поруч, готові підтримати та допомогти, вислухати та захистити.

—   Запевніть дитину, що ви не звинувачуєте її у тому, що відбувається, і вона може говорити відверто.

—   Пам’ятайте, що дитині може бути неприємно говорити на цю тему, вона вразлива у цей момент. Будьте терплячими та делікатними.

—   Запропонуйте подумати, які дії допоможуть дитині почуватися у більшій безпеці зараз (наприклад, бути певний час ближче до дорослих, не залишатися довго у ДНЗ тощо).

—   Розкажіть дитині, що немає нічого поганого у тому, щоб повідомити про агресивну поведінку щодо когось вихователю чи помічнику вихователя.

—   Поясніть різницю між “пліткуванням” та “піклуванням” про своє життя чи життя друга.

—   Пам’ятайте, що ситуації фізичного насилля потребують негайного втручання з боку батьків та візит до адміністрації.

—   Важливо усвідомити, чому саме дитина потрапила у ситуацію булінгу.

—   Обов’язково рекомендуємо з цим звернутися до дитячого психолога.

—   Підтримайте свою дитину у налагодженні дружніх стосунків з однолітками.

—   Поясніть дитині, що зміни будуть відбуватися поступово, проте весь цей час вона може розраховувати на вашу підтримку.

 

 

Пам'ятайте: дитина, що стала  учасником цькування (нападник, спостерігач або жертва), якиу б позицію вона  не дотримувалась  при цьому, потребує серйозної роботи з дитячим психологом.