Семінар-практикум

 «Спортивні ігри та вправи - ефективний засіб фізичного виховання дошкільників»

семінар-­практикум для інструктора з фізкультури та вихователів

(дата проведення 24.03.2021р.) 

 

 

 

 

 

МЕТА:

1. Поглибити і закріпити знання про су­часні вимоги до організації і проведення спортивних вправ та ігор з елементами спорту

2. Вправляти у вмінні добирати форми фізкультурно-оздоровчої роботи в ЗДО.

3. Удосконалювати аналітичні вміння педа­гогів.

4. Розвивати інтелектуально-креативний потенціал.

5. Сприяти формуванню особистісної актив­ної позиції кожного учасника семінару-практикуму.

 

 План семінару-практикуму

Зміст роботи	Форма роботи	Відповідальний.
Вітання
Вправа «Активне слухання»	Інформац. повідомлення	Самоляк Л.В.,ЗДНВР
Вправа «Чия команда швидше»	Робота в групах	педагоги
Вправа «Коло здоров’я»	Колективна робота	педагоги
Вправа «Емблема здоров’я»	Робота в групах	педагоги
Вправа «Очікування»	Самостійна робота	педагоги
Вправа «Методичний бумеранг»	Робота в групах	Волошина А.А., вихователь
Вправа «Методичний дартс»	Робота в групах	педагоги
Вправа «Передай м’яча»	Командна робота	Форманюк І.Д. Інструктор з фізкультури
Вправа «Педагогічний пінг-понг»	Робота в групах	педагоги
Вправа «Методична штанга»	Робота в групах	педагоги
Дискусія «Перемога або нічия?»	Дискусія	Педагоги, практ. психолог Форманюк І.Д.
Підбиття підсумків семінару		Самоляк Л.В.,ЗДНВР

 

 

Хід семінару-практикуму:

Вправа «Вітання»

Ведучий вітається з усіма учасниками семінару-практикуму й пропонує кожному з них привітатися з іншими, використавши ті форми вітання, що подобаються найбільше (наприклад, «Привіт!», «Я усіх вітаю!», «Добрий день!», «Доброго всім здоров’я» тощо).

Вправа «Активне слухання»

Мета: розвивати навички активного слухання, уміння висловлювати власні думки.

Учасники семінару-практикуму слухають неве­личку доповідь ведучого про тіло людини та відповідають на його питання аргументуючи свої відповіді.

Тема «Тіло людини»

Ведучий: Навколишній світ досконалий та гар­монійний. Так само досконало та гармонійно створена людина. Серед чудових творінь При­роди є одне виняткове — тіло людини, наше тіло. Природа заклала в нього величезні можливості. Частина з них виявляється відразу після наро­дження. Частина виявлятиметься в міру дорос­лішання і турботи дорослих. Але є і такі мож­ливості, про які ми мало знаємо або навіть не здогадуємося.

Тіло — це довершений інструмент, яким ми послуговуємося протягом усього життя. Тому так важливо дбати про нього з раннього дитинства. При цьому варто пам'ятати: саме фізична культу­ра дає змогу забезпечити гармонійний розвиток і фізичну красу нашого тіла.

• Як ви вважаєте, чим людині допомагає фізична культура?

• Чи можна відрізнити фізкультурника від інших людей? За якими ознаками?

• Чи потрібно займатися фізичною культу­рою змалку?

Педагоги відповідають на запитання ведучого, аргументуючи свої відповіді

Ведучий: Заняття фізичною культурою не лише позитивно впливають на фізичне здоров'я дітей, а й сприяють вихованню в них цінних вольових якостей — завзятості, наполегливості, винахід­ливості, мужності. П'єр де Кубертен (Pierre de Coubertin), французький громадський діяч, ініці­атор відродження давньогрецьких олімпійських змагань, вважав, що ідея спортивного руху по­верне людству «дух свободи, мирного змагання і фізичного вдосконалення...».

Вправа «Чия команда швидше»

Мета: формувати уміння класифікувати тради­ційні і нетрадиційні форми фізкультур­но-оздоровчої роботи в ЗДО

Обладнання: ватман; кольорові маркери.

Ведучий довільно об'єднує педагогів у дві групи та пропонує їм пригадати тапо черзі записати форми фізкультурно-оздоровчої роботи, які проводяться в дошкільному закладі.  Перша команда має записати  традиційнимі формами роботи. Друга коман­да —нетрадиційними форми ро­боти.

Ведучий: Ви гарно виконали завдання. А тепер я пропоную вам пригадати  спортивні ігри та  вправи з елементами спорту, які використовуються в дитячому садочку. Пропоную утворити коло здоров’я.

 

 

Традиційні та нетрадиційні форми роботи з дітьми в ЗДО

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вправа «Коло здоров'я»

Мета:

1) створити позитивний настрій;

2) налаштувати педагогів на активну роботу;

3) познайомити учасників одне з одним;

4) визначити здоров'я як багатогранне по­няття;

5) об'єднати учасників у команди.

Обладнання: кошик; м'ячі червоного, жовтого кольорів.

Ведучий пропонує педагогам стати у коло. У центрі кола розміщено кошик з м'ячами чер­воного та жовтого кольорів. Ко­жен педагог по черзі має назвати слово, яке пев­ним чином стосується поняття «здоров'я». Це слово має починатися з тієї букви, з якої почина­ється ім'я педагога. Наприклад, моє ім'я — Інна, я називаю слово «імунітет». Після того як педагог назвав слово, він підходить до кошика з різноко­лірними м'ячами і бере один м'яч такого кольору, який найбільше відображає його сьогоднішній настрій.

Залежно від того, якого кольору м'ячі обрали педагоги, їх об'єднують у дві команди — жов­того та червоного м'ячів.

Ведучий: Традиційно кожен вид спорту має свою емблему.

Я пропоную вам зараз створити  свої емблеми.

 

Вправа «Емблема здоров'я»

Мета:

1) закріпити знання нормативно-правової бази фізкультурно-оздоровчої роботи;

2) визначити аспекти видів здоров'я;

3) розвивати креативне мислення педагогів.

Обладнання: по одному великому аркушу паперу для кожної команди; різноколірні маркери або фломастери.

Ведучий пропонує ко­мандам створити по одній емблемі, в якій було б ві­дображено їхні асоціації, що символізують пев­ний аспект здоров'я, а саме:

• команда червоного кольору створює ембле­му фізичного здоров'я;

• команда жовтого кольору створює емблему психічного здоров'я.

Закінчивши роботу, кожна команда презен­тує свою емблему..

Ведучий: Кожен спортсмен, який бере участь в змаганнях, сподівається на перемогу, на мож­ливість одержати новий життєвий досвід. Тож я пропоную вам паперових голубів як символ ва­ших очікувань.

Вправа «Очікування»

Мета: визначити очікування кожного педагога від участі в семінарі-практикумі.

Обладнання: паперові голуби для кожного педагога.

Ведучий роздає кожному учаснику по од­ному паперовому голубу і пропонує написати на крилах голуба свої очікування від семінару-прак­тикуму. Кожен має зберегти свого голуба до за­кінчення заходу.

Ведучий: Щоб підготувати спортсменів до сер­йозного змагання, слід провести розминку. Про це завжди турбується тренер. Тренер — це ерудо- ваний та майстерний фахівець, який передає свій досвід спортсмену і готує його до змагань. Тренер завжди почувається щасливим, коли його учні досягають високих результатів. Справжнього тренера вирізняє насамперед висока внутрішня культура, педагогічний талант і пристрасна любов до справи, якій він служить.

Тож нашою розминкою буде вправа «Мето­дичний бумеранг»

 

Вправа «Методичний бумеранг»

Мета:

1) актуалізувати знання про засоби фізич­ного виховання дітей;

2) вчити класифікувати засоби фізичного виховання дітей на традиційні та сучасні.

Ведучий пропонує учасникам семінару об'єднатися в дві групи, відповідно до їхнього пе­дагогічного стажу:

команда «Спортсмени» — педагоги з пе­дагогічним стажем до 10 років;

команда «Тренери» — педагоги з педаго­гічним стажем понад 10 років.

Учасник команди «Тренери» називає пев­ний традиційний засіб фізичного виховання ді­тей члену команди «Спортсмени», а той коротко охарактеризовує його. Потім учасник команди «Спортсмени» називає певний нетрадиційний за­сіб фізичного виховання дітей, а учасник коман­ди «Тренери» розповідає про нього.

Ведучий: Отже, ми з вами добре розім'ялися, а те­пер — змагання.

 

Засоби фізичного виховання дітей дошкільного віку

Фізичне виховання дітей дошкільного віку здійснюється засобами, спрямованими на охорону здоров?я дітей (створення гігієнічних умов життя і діяльності, організація раціонального харчування, сну, перебування на свіжому повітрі), а також засобами, покликаними забезпечити активний вплив на організм дитини з метою його фізичного розвитку (загартовуючі процедури, спеціальні фізичні вправи, гігієнічна гімнастика, режим дня).

Гігієнічні умови. Вони охоплюють комплекс зовнішніх чинників, які обумовлюють оптимальне функціонування і розвиток дитячого організму. Передусім це стосується дотримання норм площі приміщення, її правильного використання. Групові кімнати проектують відповідно до таких норм: на 20 дітей ясельного віку, на 25 дітей 3—7-ми років з розрахунку 2,5 м2 на дитину зі світловим коефіцієнтом 1:4. Стіни повинні бути пофарбовані у світлі теплі кольори. Температура повітря в кімнатах для дітей 2—3-х років має становити +19°—20° С; для дітей 3—7-ми років - +18°—20° С. Меблі також повинні відповідати санітарно-гігієнічним нормам і віку дітей. На свіжому повітрі вони мають гуляти не менше 4—5-ти годин (у літній період — більше).

Для підтримання життєдіяльності дитини важливо правильно організувати харчування, оскільки їжа є також пластичним матеріалом для росту і розвитку дитячого організму. У ній мають бути всі необхідні компоненти: білки, жири, вуглеводи, мінеральні солі та різноманітні вітаміни, їсти діти повинні 4—5 разів на день. Добовий раціон необхідно розподілити так, щоб вони споживали: за сніданком — 20—25 його відсотків, обідом — 35—40, у полуденок — 10—15, на вечерю — 20.

Якість приготування, вчасність подання їжі, сервірування столу повинні збуджувати апетит, сприяти кращому її засвоєнню. Поганий апетит дитини є підставою для з?ясування його причин (погане самопочуття, хвороба). Якщо дитина неохоче їсть незвичну для неї, але корисну їжу, слід поступово привчати до неї, даючи її невеликими порціями, поєднуючи зі звичною їжею. Не варто зосереджувати увагу дітей на їхньому поганому апетиті, вмовляти їсти, розбещувати, задобрювати, щоб нагодувати. Краще впливати на їхні емоції влучним словом, заохочувати, використовуючи приклад однолітків.

Сон.Добова тривалість сну залежить від віку, стану здоров?я, індивідуальних особливостей нервової системи дитини. В середньому загальна тривалість сну за добу становить: для дітей перших 5 місяців життя 20—22 год., з 5-ти до 9-ти місяців — 16—18, у 9—12 місяців — 15—16, від одного до 2-х років — 12—14, з 3-х до 4-х років — 11—12, з 8-ми до 12-ти років — 10—11, з 12-ти до 16-ти років — 9— 10, після 16-ти років — 8—9 год.

Протягом цього часу організм дитини компенсує витрати енергії. Чим менша дитина, тим більше часу необхідно для відновлення працездатності кори головного мозку.

Повноцінність сну залежить від правильної організації часу засинання і прокидання. Легкозбудливих дітей слід вкладати першими, оскільки при засинанні у них трапляються спалахи збудження. Для забезпечення глибокого сну необхідно усунути подразники (яскраве світло, голосні розмови та ін.). Прокидання також має бути диференційованим залежно від типу нервової системи дітей. Найрезультативніше забезпечує глибокий сон правильний режим активної діяльності та відпочинку. Універсальним засобом для глибокого сну є свіже повітря: діти повинні спати у добре провітреному приміщенні, а якщо є змога — на верандах.

Спілкування дітей з дорослими й однолітками перед сном повинно бути емоційно позитивним. Будити дитину слід так, щоб не переривати її сну до того, як нервова система відновить свою працездатність.

За будь-якої пори року ефективним засобом оздоровлення і фізичного виховання дітей є прогулянки. їх слід організовувати на майданчиках, обладнаних для кожної вікової групи. Часто діти беруть на прогулянку іграшки, вихователі — дидактичний матеріал. За сприятливих погодних умов діти повинні бувати на свіжому повітрі щодня не менше 3—4 год. Активна діяльність на прогулянці (ігри, комплекси ігрових загальнорозвиваючих вправ, спортивні розваги, спостереження, трудова діяльність) загартовує їх, розвиває рухи, інші фізичні якості, підвищує життєвий тонус. Прогулянки розширюють можливості індивідуальної роботи вихователя з дітьми.

Загартовування організму дитини. Це удосконалення засобами тренування з використанням природних факторів (води, повітря, сонця) умовних реакцій щодо пристосування організму до середовища.

Загартовування істотно впливає на організм дитини. У дітей виробляється швидка реакція на зміни температури повітря, води, підвищуються такі життєво важливі показники, як уміст гемоглобіну, стійкість імунної системи до різних захворювань. Використання загартовувальних засобів підвищує загальне пристосування організму до будь-яких несприятливих подразників. Дитина, до якої застосовують один вид загартовування, краще сприйматиме інший, а перерва у здійсненні загартовувальних заходів (10—12 днів) спричинює швидку втрату загартовувального ефекту. За вимушеної перерви слід відновлювати процедури з використанням того самого подразника, з якого їх починали.

Загартовування ґрунтується на використанні умовнорефлекторного механізму. До важливих пристосувальних можливостей організму, які забезпечують зв?язок з навколишнім середовищем, належить терморегуляція — здатність організму зберігати температуру тіла на певному рівні незалежно від зміни її у навколишньому середовищі. Апарат терморегуляції формується протягом перших трьох років, однак і в дошкільному віці трапляються випадки нестійкої температури тіла. Загартовувальні процедури викликають реакції, які забезпечують затримання тепла при охолодженні організму. Систематичне охолодження сприяє утворенню відповідних рефлексів, що змінюють інтенсивність теплопродукування, оскільки у процесі загартовування виробляється вища адаптація до охолодження і збереження тепла в організмі за несприятливих умов зовнішнього середовища.

Загартовувальні процедури планують і здійснюють за участю медичних працівників. Загартовування найкраще починати в ранньому дитинстві, здійснювати його систематично з урахуванням індивідуальних особливостей дітей. Силу подразників слід нарощувати поступово, але неухильно, оскільки незначна їх різниця не спричинює функціональних змін у діяльності організму. Ефективними є і контрастні короткочасні впливи, які сприяють удосконаленню фізіологічних реакцій і виробляють усе вищий рівень опору організму несприятливим чинникам зовнішнього середовища. Обов?язковою умовою успішного загартовування є позитивний емоційний стан дитини під час підготовки, у процесі та після закінчення процедури.

Комплекс загартовувальних процедур передбачає:

— повітряні ванни. Діти приймають їх під час ранкової та гігієнічної гімнастики, після денного сну. Для цього знижують температуру з +22°—23° С на один градус щотижня до +16—17° у молодшій і середній, до +14—15° С у старшій і підготовчій групах. Загальнорозвивальні вправи вони виконують босоніж, лише в трусиках;

— водні процедури. На перших порах діти обмежуються умиванням, миттям рук, верхньої частини тулуба, миттям ніг, полосканням рота і носа відварами трав чи підсоленою водою. Воду охолоджують через кожні три дні, доводячи її до температури +14° С. Восени і на початку весни, коли температура повітря не нижча 0° С, перед сном рекомендується ходити по вологому килимку та обливати ноги, використовуючи контрастну температуру води від +35°— 40° С до +16°—18° С. Обтирання тіла починають з масажу сухою рукавичкою, згодом — вологою. Ця процедура триває 1,5—2 хв. Обливання тіла під душем перед сном краще починати наприкінці квітня — на початку травня, при початковій температурі води в молодших і середніх групах +35° С і кінцевій +24° С, а в старших від +32° С до +22° С тривалістю від 15 сек. до 1,5 хв., збільшуючи інтервал через кожні 2—3 дні на 5 сек. Купання в басейні може тривати 3—12 хв. Дітям від 4 до 7-ми років рекомендують промивання носа, полоскання горла відварами лікарських трав тривалістю 1 хв.;

— сонячні ванни. їх приймають улітку з 9 до 11 і з 16 до 18 год. тривалістю від 4—5-ти до 20-ти хв. у молодшій і до 30-ти хв. у підготовчій групах.

За будь-якої методики в усіх видах загартовування необхідно дотримуватися таких принципів:

1. Систематичність — регулярне проведення загартовувальних процедур.

2. Поступовість — плавне нарощування сили подразника, правильність якого має підтверджувати короткочасне поглиблення і прискорення пульсу, дихання, зовнішній вигляд шкіри, загальна позитивна реакція дитини.

3. Індивідуальний підхід — ураховування стану здоров?я, самопочуття, досвід загартовування кожної дитини.

Передумовою раціонального використання природних факторів у фізичному вихованні дошкільників є знання закономірностей фізичного і розумового розвитку дітей, змін у їхніх організмах. Позитивний вплив природних факторів буде надійним і стійким за єдності гігієнічних, загартовувальних вимог у дошкільному закладі та сім?ї.

Режим дня дитини. Потреби дитини у сні, харчуванні, чистоті, зміні видів діяльності, прогулянках на повітрі зумовлюють відповідний режим дня, що має важливе значення для збереження і зміцнення її здоров?я, повноцінного розвитку.

Режим дня — правильний розподіл у часі головних процесів життєдіяльності дитини.

Розвивальний і виховний ефект режиму заснований на принципі ритмічності, згідно з яким усі заняття мають відповідати ритму життєдіяльності організму. Режим змінюється залежно від віку, стану здоров?я, особливостей виховання дітей у сім?ї й дошкільному закладі. Завдяки йому діти звикають у певний час спати, їсти, гратися, навчатися, що зумовлює утворення і закріплення в корі головного мозку системи умовних “рефлексів на час” (І. Павлов). Це означає, що у певний час залежно від режиму дня організм виявляє відповідну рефлекторну діяльність, тому необхідно правильно розподілити у часі всі процеси життєдіяльності дитини.

Звичка до певної діяльності у певний час готує до неї нервову, інші системи організму, запобігає виникненню негативних емоційних станів, перевтоми. Щоденне дотримання режиму дня позитивно впливає на перебіг усіх фізіологічних процесів у організмі, стан нервової системи. Режим дня, який відповідає потребам віку і стану здоров?я дитини, сприяє її життєрадісному, бадьорому настрою, має велике виховне значення, оскільки привчає її до порядку, організованості, відповідальності.

Активна діяльність повинна чергуватися з відпочинком для відновлення сил організму. Адже кожна праця потребує певних зусиль, раціональний розподіл яких зумовлює оптимальний рівень утомлюваності. Недостатній відпочинок спричинює перевтому, яка може призвести до розладу діяльності нервової системи. Отже, за будь-якого виду діяльності важливо не перевищувати оптимального рівня втомлюваності, що дає змогу за активного відпочинку швидко відновити працездатність.

 

Діти дошкільного віку надзвичайно чутливі до зміни режиму дня. Це пов?язане з активним формуванням у цьому віці кори головного мозку, нервові клітини якої не можуть довго перебувати в активному стані. Тому порушення режиму знижують працездатність організму, спричинюють розлади діяльності і поведінки дітей, які стають роздратованими, вередливими. Чим менша дитина, слабша її нервова система, тим важливіше дотримання встановленого порядку зміни видів діяльності. На думку К. Ушинського, “головний закон дитячої природи можна висловити так: дитина вимагає діяльності невпинно і втомлюється не діяльністю, а її одноманітністю і однобічністю. Змусьте дитину сидіти — вона дуже швидко втомиться, лежати — те саме, йти вона довго не може, не може довго ні говорити, ні співати, ні читати, і менш за все довго думати; але вона бавиться і рухається цілий день, змінює і змішує всі ці діяльності і не втомлюється ні на хвилину, а міцного дитячого сну достатньо, щоб відновити сили на майбутній день”.

Ніщо так не організовує дітей, як правильний розпорядок дня. Якщо з раннього віку привчати їх до режиму, вони швидко до нього звикнуть і дотримуватимуться його.

Режим дня дитини дошкільного віку має відповідати таким педагогічним вимогам:

1. Відповідність природному ритму основних фізіологічних процесів дитячого організму, чергування активної діяльності з відпочинком.

2. Постійність, стійкість і визначеність головних елементів. За словами А. Макаренка, ретельне дотримання встановленого режиму зменшує кількість порушень у поведінці дітей і відповідно знижує або виключає необхідність звертатися до покарань. Організація режиму дня повинна бути доцільною, раціональною, що мають усвідомлювати і діти. Вихователь мусить вимагати його дотримання доброзичливо, спокійно, але наполегливо, рішуче. Ці вимоги здатна сприймати вже півторарічна дитина. Особливо важливо контролювати дотримання режиму, передусім на початкових етапах. Це бажано робити непомітно для дитини.

3. Гнучкість. Режим має враховувати природні біоритми дитячого організму. Для розвитку саморегуляції організму важливо, щоб усі аспекти режиму враховували бажання, індивідуальні особливості дитини. Наприклад, дитині зі збудливою, слабкою нервовою системою потрібно частіше відпочивати і більше спати, а залежно від її самопочуття, стану здоров?я, попередньої або наступної діяльності можна скоригувати час прийому їжі та ін.

Загальними компонентами режиму дітей в усіх вікових групах дитячого садка є: прибуття у дитсадок, ранкова гімнастика, самостійні ігри, приготування до сніданку, сніданок, допомога у прибиранні посуду, заняття, прогулянка, обід, сон, гігієнічна гімнастика, самостійна діяльність, полуденок, прогулянка, ігри, вечеря. Водночас режим дня кожної вікової групи має свої особливості.

У молодших групах, діти яких ще недостатньо оволоділи навичками самообслуговування, відводять більше часу на підготовку до прогулянки, одягання, прийом їжі, намагаючись це робити не за рахунок часу, відведеного на ігри і самостійну діяльність дітей. У старшій і підготовчій групах, дітям яких доводиться вирішувати значно складніші навчально-виховні завдання, не варто збільшувати час заняття за рахунок інших компонентів режиму.

Привчати дітей до нового режиму має вихователь у взаємодії з батьками, які повинні дотримуватися його рекомендацій щодо організації життєдіяльності дітей удома. При цьому батьки повинні усвідомлювати, що режим дня є засобом не лише фізичного виховання, а й основою успішного розумового, морального та естетичного розвитку.

Вчасні та якісні культурно-гігієнічні процедури є передумовою сенсорного виховання. Завдяки чіткій повторюваності режимних процесів у дітей формується орієнтування у часі, уявлення про частини доби, дні тижня; вони вчаться цінувати час, не запізнюватися, не поспішати, робити все вчасно; засвоюють навички культури поведінки, знання про гігієну; звикають до організованості, охайності, порядку.

Діти легко звикають до режиму в дитячому садку і сім?ї, якщо всі умови виконання режимних процесів збуджують у них позитивні емоції та асоціюються з ними: чиста тепла вода, пахуче мило, білосніжні скатертини, накрохмалені серветки.

Фізичні вправи. Організм дошкільника потребує активної рухової діяльності. Цю його здатність характеризують як “природну стихію” дитини (Ю. Аркін). Фізичне виховання здійснюють, використовуючи спеціально підібрані, методично правильно організовані, керовані педагогом рухи і складні види рухової діяльності — фізичні вправи. Вони відчутно впливають на дитину, розвиваючи її рухові уявлення, увагу, мислення, волю, емоції, спричиняючи позитивні зміни у роботі серцево-судинної, дихальної та інших систем організму, викликаючи почуття бадьорості, радості. Фізичні вправи як специфічний засіб фізичного виховання справляють ефект лише за комплексного використання з оздоровчими силами природи та гігієнічними факторами.

До фізичних вправ, які використовують у вихованні дітей дошкільного віку, належать гімнастика, ігри рухливі та зі спортивними елементами, спортивні вправи, елементарний туризм. У дитячому садку основними фізичними вправами є гімнастика.

Гімнастика — система фізичних вправ, яка сприяє загальному розвитку організму та зміцненню здоров?я.

З її допомогою формуються життєво необхідні навички рухової діяльності, фізичні якості. її компонентами є основні рухи, загальнорозвиваючі вправи, шикування і перешикування, танцювальні вправи. До основних рухів належать ходьба, біг, стрибки, повзання і лазіння, метання і ловлення, вправи на збереження рівноваги, які збагачують руховий досвід дітей, дають їм змогу вільно діяти у навколишньому середовищі, виховують впевненість у своїх силах, спритність, швидкість, сміливість. Загальнорозвивальні вправи використовують для рівномірного розвитку м?язової системи і всебічного впливу на організм дитини. Кожна вправа, як правило, діє на розвиток і зміцнення конкретних груп м?язів (рук і плечового поясу, ніг, тулуба тощо), тому їх підбір має забезпечувати розвиток усіх груп м?язів дитячого організму. Шикування, повороти і перешикування використовують для раціонального й організованого розміщення дітей під час занять. Вони сприяють вихованню дисциплінованості, формуванню правильної постави, легкої ходи. Танцювальні вправи розвивають легкість, ритмічність рухів, правильну поставу.

Останнім часом у багатьох дошкільних закладах використовують гімнастику у-шу, яка поєднує базові рухи тіла, тренування дихання, самомасаж. їх включають до підготовчої частини фізкультурних занять, а окремі елементи — до заключної (вправи на розслаблення).

Важлива роль у фізичному вихованні належить рухливим іграм, завдяки яким діти вчаться використовувати свої знання і вміння у незвичних ігрових умовах. У дитячих дошкільних закладах найчастіше організовують сюжетні та безсюжетні рухливі ігри, ігри спортивного характеру (баскетбол, теніс, бадмінтон та ін.), ігри зі співом, хороводні ігри.

Для підготовки дітей до занять спортом, розвитку різноманітної самостійної рухової діяльності й активності, загартовування використовують спортивні вправи (плавання, катання на лижах, ковзанах, велосипеді тощо).

Елементи туризму (пішохідні та лижні прогулянки за межі території дитячого садка) мають на меті удосконалення рухових навичок, опанування навичок орієнтації на місцевості, підвищення рухової активності дітей.

Головною передумовою формування всебічно розвиненої, здорової дитини є достатній рівень рухової активності під час усіх форм організації фізичного виховання (ранкової гімнастики, фізкультурних занять, днів здоров?я, рухливих ігор, фізкультурних пауз і фізкультурних хвилин, спортивних свят і розваг). Це актуалізує необхідність комплексного використання фізичних вправ з метою створення умов для найбільшої рухової активності дитини, доцільної зміни моментів напруження і розслаблення, фізичного навантаження і відпочинку.

Комплекс засобів фізичної культури утворює руховий режим дитячого садка, який передбачає послідовне збільшення фізичних навантажень протягом дня. За даними наукових досліджень, недостатнє моторне навантаження (до 50 %), тобто так званий пасивний руховий режим (Т. Дмитренко), спричинює відставання у фізичному розвитку дітей. Для посилення рухової активності використовують навчально-виховну роботу (заняття, індивідуальну роботу, рухливі ігри, ранкову гімнастику та ін.) і самостійну рухову діяльність (розваги, спортивні свята, самостійні рухливі ігри, спортивні вправи), прогулянки та ін.

Відповідно до функціональних потреб дитячого організму оптимальні норми рухового режиму в різних організаційних формах (ранкова гімнастика, заняття з фізичної культури, фізкультурні хвилинки, не менше трьох рухливих ігор на день, спортивні вправи тощо) в усіх вікових групах протягом дня становлять: влітку — 18—20 тис. кроків, восени — 15—16,5 тис, взимку — 16,5—18 тис, весною — 16—17,5 тис кроків.

Протягом дня у рухливі ігри слід вносити певні зміни й ускладнення. Якщо протягом 2-х — 3-х днів підряд нічого не змінювати у проведенні ігор, рухова активність дітей буде знижена на 18—32 %. Отже, раціональний руховий режим дітей забезпечується комплексом усіх організаційних форм фізичного виховання.

Під час фізкультурних занять, ранкової гімнастики, рухливих ігор корисні дихальні вправи, використання елементів точкового масажу, вдихання фітоароматів, вправи для розслаблення м?язів тіла під спокійну мелодію, вправи для розвитку дрібних м?язів рук, ніг.

Різноманітність засобів фізичного виховання передбачає необхідність знання особливостей кожної дитини, постійний аналіз змін у дитячому організмі, внесення відповідних коректив, що можливе за безумовної єдності інтересів і зусиль вихователів, батьків, медичних працівників.

 

  

 

Вправа «Методичний дартс»

Мета:

актуалізувати знання педагогів програмно-методичного забезпечення фізичного виховання.

Обладнання:

Магнітна дошка, магніти, картки з назвами спортивних вправ та ігор з елементами спорту.

Ведучий пропонує учасникам семінару-практикуму об’єднатися у три команди залежно від того, з якою віковою групою дітей працює певний педагог:

з дітьми молодшого дошкільного віку;

з дітьми середнього дошкільного віку;

з дітьми старшого дошкільного віку.

Кожна команда має підібрати спортивні вправи й ігри з елементами спорту для певної вікової групи. Картки з назвами ігор і вправ за допомогою магнітів закріплюють на магнітній дошці:

Ведучий: Не сформувавши певних умінь у молодшому віці , не закріпивши навичок у середньому дошкільному віці, неможливо вимагати від дітей старшого дошкільного віку правильного виконання основних елементів спортивних ігор.

Кожен спортсмен знає, що без попередньої підготовки, наполегливих тренувань і якісного відпрацювання кожного елемента спортивної гри неможливо досягти  вершин.

Я пропоную зазирнути до «Школи м’яча» і дізнатися, яку ж підготовку проходять діти, перш ніж оволодіти елементами спортивних ігор, необхідними для гри у футбол, баскетбол, настільний теніс, бадмінтон, хокей, боулінг.

Вправа «Передай м'яча»

Мета: актуалізувати в педагогів знання про еле­менти спортивних ігор.

Обладнання:

м'ячі червоного, жовтого, синього і зеле­ного кольорів; набір карток, на яких записано підготов­чі вправи для оволодіння основними еле­ментами різних спортивних ігор; конверти; аудіопрогравач та аудіозаписи веселої му­зики.

Ведучий пропонує учасникам семінару-практикуму взяти м'ячі і стати в коло. Кожен учасник тримає в руках свій м'яч. Коли почне звучати му­зика, потрібно передавати м'ячі по колу одне од­ному. Головне — не впустити м'яча. Коли пере­стає лунати музика, передача м'ячів припиняється. У кожного в руках має лишитися лише один м'яч. Залежно від кольору м'ячів, які тримають у руках учасники, відбувається новий поділ на команди. Тож тих учасників, які тримають у руках:

червоний м'яч — зараховують до коман­ди з підготовки дітей до оволодіння осно­вними елементами гри в баскетбол;

синій м'яч — зараховують до команди з підготовки дітей до оволодіння осно­вними елементами гри в бадмінтон;

жовтий м'яч — зараховують до команди з підготовки дітей до оволодіння основни­ми елементами гри в настільний теніс;

зелений м'яч — зараховують до коман­ди з підготовки дітей до оволодіння осно­вними елементами гри у футбол.

Ведучий пропонує командам відібрати з на­бору карток, на яких записано підготовчі впра­ви для оволодіння основними елементами різних спортивних ігор, ті, що потрібні кожній команді, і скласти їх у конверти.

Виграє та команда, що виконала завдання швидше.

Увага! Такий спосіб розподілу на коман­ди можна застосовувати перед кожною вправою.

Вправа «Педагогічний пінг-понг»

Мета:

1.     провести ранжування підготовчих вправ відповідно до послідовності вивчення основних елементів певної спортивної гри;

2.     визначити рівень знань програмно-методичного забезпечення спортивних вправ і ігор з елементами спорту.

Обладнання: набори карток, на яких записано підго­товчі вправи для оволодіння основними елементами різних ігор.

Відповідно до нового поділу на команди учас­ники отримують від ведучого конверти з набором карток, на яких записано підготовчі вправи для оволодіння основними елементами тієї гри, яку об­рано для кожної команди (баскетбол, бадмінтон, настільний теніс та футбол). Потрібно закріпити їх на дошці від найпростіших до найскладніших.

Виграє та команда, що виконає завдання най­швидше, не допустивши при цьому жодної помилки.

Ведучий: Я вітаю переможців і запрошую всіх на­ших педагогів на ігровий майданчик для участі в наступному змаганні.

Вправа «Методична штанга»

Мета:

1) виокремити загальні правила, принципи і положення керівництва спортивними вправами і іграми з елементами спорту;

2) ознайомити з технікою безпеки під час ігор.

Обладнання: ватмани, кольорові ватмани.

Ведучий пропонує учасникам семінару-практикуму створити дві команди: Кожна команда отримує своє завдання:

1) команда 1 — створює пам'ятки з техніки безпеки при виконанні дітьми спортивних вправ (намалювати картин­ки або схеми);

2) команда 2 — розробляє загальні принципи і положення керів­ництва спортивними вправами і іграми з елементами спорту;

     Команди виконують завдання та  презентують командну роботу.

Дискусія «Перемога або нічия?»

Ведучий: Як ви вважаєте, хто в спорті є пере­можцем, а хто переможеним? А чи варто під час змагань дітей створювати ситуації на кшталт «пе­ремогла дружба», в яких переможених немає? (Міркування педагогів.) Думки розділилися. Тож сьогодні нас розсудить наш арбітр.

Дискусію проводить і підсумовує практичний психолог.

Підбиття підсумків семінару-практикуму

Ведучий: Ось і добіг кінця наш семінар, під час якого ми плідно попрацювали, зокре­ма розробили методичні рекомендації з підготов­ки та проведення спортивних вправ і ігор з еле­ментами спорту з дітьми дошкільного віку. Ви зараз їх отримаєте, і, сподіваємося, вони стануть вам у пригоді.

Якщо ваші очікування від нашої зустрічі ви­правдалися, ви поповнили свій багаж знань чи­мось новим і цікавим, візьміть голубів і відпустіть їх у політ (приколіть до синьої стрічки). А ті, у кого залишилися сумніви, у кого недостатньо сил для втілення своєї мрії, залишіть їх на червоній стрічці.