Головна » Готуємось до школи » «Роль сім'ї у підготовці дитини до шкільного навчання»

«Роль сім'ї у підготовці дитини до шкільного навчання»

«Роль сім'ї у підготовці дитини до шкільного навчання»

КОНСУЛЬТАЦІЯ ДЛЯ БАТЬКІВ

 

Нажаль, сьогодні батьки здебільшого не мають достатніх знань щодо виховної функції сім’ї. Допомогти їм оволодіти такими знаннями покликані педагоги дошкільних навчальних закладів.

Взаємодія дошкільного закладу з батьками посідає важливе місце і в структурі заходів із профілактики ранньої шкільної дезадаптації, оскільки передумови її виникнення у дітей часто формуються саме у сім’ї. Лише разом, у тісній співпраці педагогів і психологів дитячого садка з батьками можна досягнути позитивного ефекту психопрофілактичної роботи.

Загальновизнано, що сім’я, сімейне виховання є одним з найважливіших детермінантів становлення та розвитку особистості. Якщо батьки постійно говорять дитині, що вона «невдаха, нехлюй, телепень», то вона рано чи пізно починає у це вірити. Але спочатку у дитини відбувається внутрішній конфлікт. Адже дитина знає, що не така вона вже й погана, що намагається порадувати своїх батьків, а вони цього не помічають, намагаючись підігнати її під свої мірки. Внаслідок цього конфлікту виникає нервове напруження, з яким дитина не може впоратися. Вона або пристосовуєгься до непомірних вимог дорослих, або починає опиратися, що провокує конфлікти з батьками. Якщо батьки не змінюють власну «виховну політику», то у дитини виникає нервовий розлад, невроз, який може спровокувати виникнення ранньої шкільної дезадаптації, а також призвести до ускладнення пристосування до нових соціальних умов у дорослому житті.

Негативні і патогенні чинники сімейного виховання, які призводять до утруднення адаптаційних процесів.

Негативні чинники сімейного виховання:

• нерозуміння батьками своєрідності особистісного розвитку дитини;

• неприйняття індивідуальності дитини;

• невідповідність вимог та очікувань батьків можливостям і потребам дитини;

• негнучкість у відносинах з дітьми;

• нерівномірність виховання у різні роки життя дитини (ефекти батьківської депривації у перші роки і гіперопіка та надмірний контроль надалі); непослідовність у спілкуванні з дітьми;

• неузгодженість підходів до виховання дитини між батьками.

Патогенні чинники сімейного виховання:

• нерівномірність у ставленні до дітей;

• високий рівень тривожності дітей як результат неадекватної вимогливості батьків;

• формування емоційної залежності дітей від батьків;

• феномен «заміни» індивідуальності дитини невротично зміненим образом Я батьків;

• невротично мотивований характер взаємодії з дітьми;

• надлишкова принциповість у відносинах з дітьми, недовіра до їхнього досвіду, нав’язування своєї думки і приниження почуття їхньої гідності;

• індукційований вплив на дітей патології психіки батьків (психічна індукція — навіювання однією особою іншій своїх переконань, поглядів, потягів).