БАЗОВІ СКЛАДНИКИ ТА КРИТЕРІЇ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ГОТОВНОСТІ ДИТИНИ ДО ШКІЛЬНОГО НАВЧАННЯ

Успішне розв'язання питань розвитку особистості дитини, підвищення ефективності процесу навчання, подальше про­фесійне становлення та соціальну самореалізацію особистості багато в чому визначає те, наскільки був врахований рівень фізіологічної, психологічної та педагогічної готовності дитини до шкільного навчання.

МЕДИЧНИЙ ПІДХІД У ВИЗНАЧЕННІ ГОТОВНОСТІ ДО ШКОЛИ

На сучасному етапі суспільного розвитку досить важливим вважається медичний підхід у визначенні готовності до школи. Це зумовлюється значним погіршенням стану здоров'я дітей, зниженням їх функціональних можливостей і збільшенням шкільних вимог.

Основні медичні критерії готовності до шкільного навчання:

• рівень біологічного розвитку дитини (зріст, наявність постійних зубів);

• стан здоров'я на момент вступу до школи;

• динаміка захворюваності за попередній рік.

Підстава для відстрочення терміну вступу до школи:

• прибавка у зрості за останній рік менше ніж на 4 см;

• відсутність постійних зубів; наявність хронічних хвороб;

• наявність за останній рік захворюваності частотою 4 та більше разів за тривалості 25 і більше днів;

• не досягнення станом на 1 вересня 6 років і 6 місяців, оскільки початок систематичного навчання раніше визначеного строку призводить до відхилень у стані здоров'я вже на почат­ковому етапі освітнього процесу.

Щодо дітей з особливостями психофізичного розвитку, надзвичайно важливим є комплексне медичне обстеження та висновок медико-психолого-педагогічної комісії стосовно можливості навчання дитини в загальному чи спеціальному навчальному закладі.

ПЕДАГОГІЧНИЙ ПІДХІД У ВИЗНАЧЕННІ ГОТОВНОСТІ ДО ШКОЛИ

Незважаючи на реформу освіти і впровадження навчання з шестирічного віку, лишається актуальним педагогічний підхід до визначення готовності до шкільного навчання.

Основними педагогічними критеріями готовності дитини до шкільного навчання є навички читання, писання та ра­хунку.

Отже, готовність до школи в межах педагогічного підходу трактують переважно як сукупність знань і вмінь, сформованості окремих способів розумових дій (із математики, читання, образотворчої діяльності, іноземної мови тощо), що не може забезпечити повноцінну готовність дитини до навчання.

Варто зауважити, що навчально-виховними програмами для загальних дошкільних навчальних закладів «Малятко», «Дитина» та зокрема «Навчально-виховною програмою для спеціальних дошкільних закладів для дітей із порушенням зору» більшість вимог готовності школи не передбачено. На практиці спеціалі­зовані школи, гімназії, ліцеї висувають такі вимоги до пер­шокласника, які значно перевищують можливості шестирічної дитини, що є неправомірним. Так, за Н.Стадненко, навички читання та письма потрібно формувати у школі, а в дошкільний віковий період необхідно лише закладати передумови, які дають змогу дитині більш-менш швидко оволодіти цими навичками у школі.

ПСИХОЛОГІЧНИЙ ПІДХІД У ВИЗНАЧЕННІ ГОТОВНОСТІ ДО ШКОЛИ

Широко й багатогранно дослідниками висвітлено психоло­гічний підхід у визначенні готовності до шкільного навчання (Л.Божович, Н.Гуткіна, В.Мухіна та ін.). Однак і досі в сучас­ній психології немає чіткої визначеності поняття психологічної готовності до шкільного навчання. У загальному психологічна готовність до шкільного навчання — це комплексна характеристика дитини, що розкриває рівні розвитку психологічних якостей і є найважливішою передумовою для гармонійного входження дитини у нове соціальне середовище.

Актуальною лишається проблема структурних складників і критеріїв психологічної готовності дитини до шкільного на­вчання. На основі теоретичного аналізу та узагальнення по­глядів щодо психологічної готовності дитини до шкільного на­вчання ми визначили основні складники та систематизували відповідно до них нормативні критерії психологічної готовності дитини до шкільного навчання.

Психологічну готовність до шкільного навчання складають:

• інтелектуальна готовність (пізнавальні процеси, сенсомоторні навички, здатність до научуваності);

• особистісна готовність (мотивація, воля, емоції, спря­мованість особистості, самосвідомість);

• соціальна готовність (комунікативна та соціальна ком­петентність).

Співвідношення базових і похідних складників (параметрів) із критеріями психологічної готовності дітей до шкільного на­вчання докладно подано нижче.

НОРМАТИВНІ КРИТЕРІЇ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ГОТОВНОСТІ ДИТИНИ ДО ШКІЛЬНОГО НАВЧАННЯ

ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ГОТОВНІСТЬ

Сприймання

Сформованість зорового сприймання

Розвиток тонкого та достатньо диференційованого зорового аналізу й синтезу, сформованість зорово-просторових уявлень:

• уміння виокремити фігури з фону;

• уміння розрізняти предмети й геометричні фігури за їх формою;

• уміння розрізняти предмети й геометричні фігури за роз­міром і розуміти їх співвідношення;

• уміння визначати місце знаходження предметів у просторі один відносно одного, тобто розуміти просторові відношення між ними.

Сформованість слухового сприймання

Диференціація звуків мовлення (фонематичний слух):

• сформованість початкових форм звукового аналізу та син­тезу слів;

• можливість чіткої слухової диференціації акустично близь­ких звуків.

Увага

Довільна увага:

• достатньо сформовані обсяг, стійкість, розподіл, переключення, концентрація;

• здатність до тривалого зосередження.

Пам'ять

Довільна пам'ять:

• сформована вербальна механічна пам'ять, легкість запа­м'ятовування слів на слух;

• розвинена образна зорова оперативна пам'ять;

• наявна здатність до логічного запам'ятовування.

Мислення

Сформованість основних видів мислення:

• наочно-дійового;

• наочно-образного;

• словесно-логічного мислення (у початковій стадії розвитку).

Сформованість операцій мислення:

• аналітичне мислення (виділення істотного в явищах навколишньої дійсності);

• установлення причиново-наслідкових зв'язків і законо­мірностей між явищами;

• здатність до порівняння та зіставлення;

• здатність до узагальнення та умовиводів.

Мовлення

Розвиток діалогічного та монологічного мовлення як засобу спілкування та передумови оволодіння письмовим мовлен­ням:

• правильна вимова всіх звуків мовлення;

• володіння достатнім обсягом словникового запасу за умо­ви правильного розуміння значення засвоєних слів;

• уміння граматично правильно оформлювати речення, тобто відповідно до законів граматики з'єднувати окремі слова між собою задля висловлювання закінченої думки;

• володіння зв'язним мовленням.

Сенсомоторика

Сенсомоторна координація:

• розвиток систем аналізу (орієнтування у просторі);

• розвиток дрібної моторики;

• моторні здібності, рухові навички (вміння бігати, стрибати тощо).

Навчальна діяльність

Психологічні передумови оволодіння навчальною діяльністю:

• здатність розуміти і приймати навчальне завдання;

• уміння свідомо підпорядковувати свої дії визначеному способу дій;

• уміння орієнтуватися на систему правил у роботі;

• уміння працювати за зразком;

• уміння слухати, розуміти й виконувати інструкції дорос­лого;

• уміння сприймати допомогу дорослого;

• уміння переносити засвоєні знання та способи дій на ви­конання аналогічних завдань;

• уміння планувати власні дії та контролювати їх.

ОСОБИСТІСНА ГОТОВНІСТЬ

Мотивація

Достатній рівень мотиваційного розвитку дитини:

• сформованість мотиву навчання;

• позитивне ставлення до навчання;

• підпорядкованість мотивів.

Воля

Достатня сформованість довільності:

• здатність тривалий час виконувати не дуже привабливе завдання;

• уміння долати труднощі;

• здатність довести розпочату роботу до завершення;

• здатність до довільної регуляції поведінки (посидючість);

• здатність до довільної регуляції поведінки та пізнавальних процесів за допомогою слів.

Емоції

Сформованість емоційної сфери:

• здатність розпізнавати й розуміти невербальні та вербальні прояви емоцій інших людей;

• розвиток вищих почуттів та емоцій (співчуття, відпові­дальність, гордість тощо);

• глибина і стійкість у прояві почуттів;

• довільність у керуванні емоціями та почуттями.

СПРЯМОВАНІСТЬ ОСОБИСТОСТІ

Сформованість внутрішньої позиції школяра:

• наявність пізнавальних інтересів;

• сформований особистий інтерес до нового, власне шкіль­ного змісту занять (грамоти і лічби);

• готовність до зміни соціальної позиції;

• бажання вчитися, дитина виявляє «почуття необхідності навчання»;

• допитливість, потреба в самостійному пошуку відповідей на запитання, що цікавлять;

• наявність змістовного уявлення у дитини про підготовку до школи;

• надавання переваги колективним заняттям перед індиві­дуальним навчанням удома;

• дисциплінованість;

• прийняття традиційного для навчання способу оцінювання (оцінку);

• визнання авторитету вчителя;

• виникнення першого схематичного, цілісного дитячого світогляду.

Самосвідомість

• Здатність до рефлексії своєї діяльності;

• ідентичність особистісна та соціальна (початкові форми);

• диференційованість образу Я (Я-реальне та Я-ідеальне);

• потреба в досягненні успіху;

• уміння правильно оцінити свої реальні й потенційні мож­ливості;

• адекватна самооцінка та рівень домагань, відповідний реальним можливостям;

• специфічна самооцінка, оцінка «Я» в конкретній діяльності.

СОЦІАЛЬНА ГОТОВНІСТЬ

Комунікативна компетентність

Передумови:

• наявність потреби та бажання дитини у спілкуванні з од­нолітками й дорослими;

• позитивне ставлення до комунікативної діяльності;

• сформованість комунікативних рис характеру — товарись­кість, контактність, відкритість, сумлінність, наполегливість тощо.

Знання:

• знання та розуміння мовленнєвої культури спілкування;

• знання та розуміння невербального спілкування.

Уміння та навички:

• сформованість навичок спілкування, вміння вступати в контакт як з однолітками, так і з дорослими;

• уміння гармонійно поєднувати виразні, вербальні та не­вербальні засоби спілкування;

• довільність у спілкуванні з дорослими (вміння прийняти навчальне завдання та вказівку дорослого);

• здатність до взаємодії на партнерських засадах (уміння справедливо розподіляти функції, домовлятися, обґрунтовувати свою думку, поступатися, запобігати конфліктам і справедливо їх розв'язувати).

Соціальна компетентність

Передумови:

• усвідомлення свого соціального «Я» (сприймання себе в контексті стосунків з іншими, відчуття своєї належності до певної соціальної групи);

здатність почуватися впевнено за межами дому, в іншому соціальному середовищі.

Знання:

• знання основних норм і правил поведінки в соціальному середовищі;

• розуміння ролі вчителя, що відрізняється від ролі вихова­теля та матері;

• розуміння своєї соціальної ролі майбутнього учня, для якого провідна діяльність — навчання.

Уміння та навички:

• сформованість навичок суспільного життя, дотримання правил і норм поведінки;

• уміння об'єктивно оцінювати вчинки інших відповідно до норм поведінки;

• здатність і готовність до співпраці;

• уміння будувати взаємовідносини з однолітками під час спільної діяльності;

• уміння підпорядковувати свою поведінку законам дитячої групи;

• здатність знаходити своє місце у групі;

• здатність виконувати роль учня в ситуації шкільного на­вчання;

• сформованість необхідних елементарних трудових умінь і навичок (уміння організувати робоче місце та підтримувати порядок на ньому тощо);

• сформованість навичок самообслуговування.

Результати узагальнення критеріїв психологічної готовності дітей до шкільного навчання свідчать про обмеженість роз­гляду самосвідомості як важливого складника психологічної готовності до шкільного навчання. Щоб докладніше виокре­мити критерії готовності до шкільного навчання в межах са­мосвідомості, доцільно зосередитися на розгляді виділених нами нормативних характеристик сформованості Я-концепції у старшому дошкільному віці. Ці характеристики систематизо­вано відповідно до складників Я-концепції, запропонованих Р. Бернсом (когнітивної, емоційно-оцінної та поведінкової), та вимог, викладених у Базовому компоненті дошкільної освіти в Україні до компетентності дитини у сфері «Я сам».

НОРМАТИВНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ СФОРМОВАНОСТІ Я-КОНЦЕПЦІЇ У СТАРШОМУ ДОШКІЛЬНОМУ ВІЦІ

КОГНІТИВНИЙ СКЛАДНИК Я-КОНЦЕПЦІЇ

Я-фізичне:

• дитина знає та називає основні частини свого тіла, має уявлення про їхню елементарну будову, місцезнаходження, призначення і дію;

• дитина добре орієнтується в основних проявах органів чуття;

• дитина усвідомлює вікові характеристики: життєвий цикл людини та вікові періоди людини;

• дитина орієнтується у статевих відмінностях;

• дитина здатна описати власну зовнішність.

Я-психічне:

• дитина оперує займенником «Я», здійснює елементарні судження про свої досягнення, риси, вчинки;

• дитина знає про існування свого внутрішнього світу (ду­мок, почуттів, бажань, ставлень, інтересів);

• дитина може розповісти про себе, про свої особистісні якості, вподобання, вміння, бажання;

• дитина називає основні емоції, орієнтується в їх зовнішніх проявах;

• дитина установлює причиново-наслідкові та смислові зв'язки між подіями й емоціями;

• дитина визначає зміст емоційно забарвлених ситуацій;

• дитина здатна охарактеризувати свій емоційний стан;

• дитина здатна до порівняння себе з іншими, переважно за ознаками зовнішності, іноді за якісними характеристиками особистості.

Я-соціальне:

• дитина усвідомлює себе як члена родини, групи, соціуму;

• дитина знає свій вік, орієнтується у віці братів і сестер;

• дитина усвідомлює, хто старший, а хто молодший;

• дитина знає своє прізвище, ім'я та по батькові;

• дитина усвідомлює власну стать і її незмінність;

• дитина орієнтується у складі своєї сім'ї;

• дитина знає імена батьків, сестер, братів;

• дитина знає, де живе (адресу);

• обізнана у професійній діяльності батьків;

• дитина орієнтується в основних моральних цінностях і вимогах, приймає їх і керується ними;

• дитина розрізняє соціально схвальну поведінку від не­схвальної, асоціальної;

• дитина розуміє невербальну поведінку людей і вміє вико­ристовувати її у спілкуванні.

Я у часі: дитина усвідомлює та переживає своє минуле й сьо­годення, орієнтується у пов'язаному з ним майбутньому.

ЕМОЦІЙНО-ОЦІННИЙ СКЛАДНИК Я-КОНЦЕПЦІЇ

Ставлення до себе:

• дитина поважає себе, виявляє впевненість у собі, усвідом­лює власну гідність;

• дитина адекватно ставиться до себе.

Самооцінка:

• дитина має адекватну самооцінку;

• дитина здатна критично ставитися до себе;

• дитина здатна виявити помилки у власній діяльності, поведінці та їх усувати.

Рівень домагань:

• рівень домагань дитини виявляється в цілепокладанні з урахуванням можливостей;

• дитина прагне до визнання іншими.

ПОВЕДІНКОВИЙ СКЛАДНИК Я-КОНЦЕПЦІЇ

Самокерування:

• дитина здатна до стійкої довільної поведінки;

• дитина планує дії на основі внутрішнього мовлення;

• дитина керує своїми діями згідно з попередніми діями, відстроченою в часі інструкцією, зразками, правилами; соці­альними нормами поведінки; власним задумом;

• дитина активно ставиться до труднощів, здатна докладати вольове зусилля для їх подолання.

Самостійність:

• дитина самостійно застосовує набуті способи поведінки у нових ситуаціях;

• дитина здатна приймати рішення й елементарно відпові­дати за них;

• дитина здатна виявляти самостійність у різних ситуаціях.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА Я-КОНЦЕПЦІЇ

• Дитина має сформований образ Я, усвідомлює свої фізичні, психічні, соціальні характеристики; орієнтується у змінах свого Я в часі;

• дитина здатна до адекватного самооцінювання, постановки реальних цілей, які відповідають її можливостям, ціннісного ставлення до себе, що виявляється у самоповазі, прийнятті себе, відчутті своєї значущості для інших людей;

• дитина здатна до довільної поведінки, що виявляється у здатності до самокерування та самостійності.

Отже, нормативні характеристики сформованості Я-концепції значно доповнюють критерії самосвідомості стосовно готовності до шкільного навчання й певною мірою перегукують­ся з критеріями особистісної готовності (стосовно параметрів мотивації, емоцій, волі) та соціальної готовності. Це пояснює той факт, що особистість — цілісне утворення, і виокремлення різних параметрів та систематизація їх змісту відносні й умовні, оскільки психічні явища не функціонують окремо одне від од­ного, а утворюють єдину систему взаємодії та взаємовпливу.